Після декількох сотень годин занурення у філософські книги, включаючи книги по особистому розвитку, я дещо повертаюся до fiction, фільмів і художніх книг. Як Мартін Іден, що намагається дійти до суті речей через вивчання тригонометрії, еволюції і філософії, і паралельно читає різних авторів, їхню прозу і поезію, щоб зрозуміти, як правильно писати та про що. Він доходить висновку, що більшість творів жалюгідна, що їх писали примітивні людці для людців про життя, що недостойне того, щоб про нього писати. А він хотів насамперед висловити свою жагу до життя, свої пригоди, знання світу у всій його жорстокості і непередбачуваності. Де він буквально виживав з останніх сил не тільки під час безкінечних морських подорожей, а й під час смертельних бійок, зокрема з заклятим ворогом дитинства.
Вчора слухав, як Робін Шарма щораз згадує про фільми і книги, що він читає, та окрім художньої літератури порекомендував більше дивитися документальних фільмів, щоб розуміти, як влаштований світ, та особливо про долю і звичаї і характери інших людей. Щоразу я чую про те, що треба прочитати біографію Бенджаміна Франкліна, це одна з цілей на цей рік. Інше моє джерело вже котрий раз надає сигнали про життя та творчість суфійського мудреця та поета Румі. Ось мені сьогодні мій новий знайомий надіслав два відео про нього, що йшов нелегким шляхом до самопізнання спочатку через багаторічні студії книг, науки і філософії, риторики, а потім життя його перевернулося догори дригом, коли він зустрів подорожуючого містика Шама. Їхні відносини багато хто характеризує як любов, та вона немає нічого спільного з фізичними стосунками. Це була глибока взаємоприв’язаність великих душ. Шам потім зник, можливо його прибрали завісники, навіть учні Румі, що потребували його нерозподіленій уваги. Цікаво, що ім’я Румі – запозичене з назви Рим, тобто мудрець з Риму, бо Румі жив на території, що вважалася східною столицею Римської імперії.
А ось цікавий епізод з книги “Вісім релігій” Стівена Протеро:
“Як одного разу пояснював Румі, існує розум двох типів. Один – це “вторинний” розум дитини, що запам’ятовує факти з книг і зі слів учителя. Завдяки такому розумові можна стати інженером-будівельником або навчитися відрізняти п’ять стовпів ісламу від семи таїнств католицизму. Вордсворт називав його “нашим настирливим розумом”. Але існує й розум інший, “інше сприйняття Бога – “фонтан, що б’є з нас назовні”. Таке знання лежить за межами повсякденного і пересічного мислення. Тому суфії намагаються висловити його в інші способи, а саме в музиці, танцях, еліптичній мові містичної поезії, самі слова якої спонукають читача поглянути в далечінь, за Межу.
Тут до речі класні аналогії пішли… хтось хоче почати поклонятися не Христу, а християнству. Суфії опираються цій спокусі. Їх вабить не іслам, а сам Аллаг, не райські сади в майбутньому, а присутність божественного тут і зараз, не істини, почуті з чужих вуст, а особистий досвід. Суфійська поетеса Рабія Басрі, відповідаючи на запитання, чи прагнула вона коли-небудь раю, відповіла: “Спочатку сусід, потім будинок”.
Ну як завжди – трохи задовгий вступ до основної теми, про яку хотів поговорити. Мистецтво кіно (особливо гарного, якісного, глибокого кіно) – це квінтесенція самовиразу, та серйозні фільми не можуть терпіти навіть декілька незначущих фраз, як початківець – письменник, що тренує руку. Такий фільм, як класика Some Like It Hot (“ В джазі тільки дівчата”) 1959 року – це робота кращих сценаристів, режисера, акторів.
Якщо в двох словах, то сюжет такий – в епоху “сухого закону”, коли алкоголь заборонений, група мафіозі влаштовує бізнес по розповсюдженню віскі, а за ними полюють поліцейські. Двоє музикантів, Джо і Джеррі, потрапляють не в те місце не в той час, під час розборок, та стають небажаними свідками злочину. Щоб зберегти своє життя (а також залатати свої фінансові дири), вони влаштовуються в жіночий оркестр, перевдягнувшись у жіноче. І тоді справжні пригоди починаються.
Цей фільм потрапляє мабуть в будь-які списки кращих фільмів 20-го сторіччя, та мій батько привчив мене до нього, ми дивилися його разів 15 (та в 1980 роки радянської епохи трьох ТВ каналів не було великого вибору, ми ходили в кінотеатр щоразу, коли його показували).
І ось мій погляд на це фільм з точки зору персонального розвитку, а зокрема – 7 навичок лідерів Стівена Кові.
Пройдемося по сценах.
Будьте проактивними. Джо (також “Джозефіна”) – це генератор ідей (часто божевільних, та вони призводять до неприємних результатів), він з головою поринає у пригоди, та протистоїть логічному розумному Джері (“Джеральдіна”, потім “Дафна” – чому Дафна раптом? Та так прикольніше!). Джо шукає варіанти вибратися з халеп, у які вони щоразу встромлюються з його товаришем (іноді за чужий рахунок), він придумує варіанти з роботою, дзвонить всім знайомім і використовує свої чоловічі чари задля допомоги від жінок. Він придумав схему з “імпотентом-мільйонером”, щоб залицятися до “Цукерки”, або “Душечки” (Мерілін Монро). Джо не боїться помилок, та врешті решт знаходить своє кохання.
Починайте з думкою про кінець. Друга звичка від Стівена Кові, і тут вона розкривається в карколомному гуморі зі сценою з трунами. Ось класний скріншот! Так, у бандитів своя “похоронна агенція”, та коли ось ці бандити їдуть в машині з трунами (де до речі перевозять алкоголь) з такими серйозними обличчями, сцена з “похованням бабці” (в кабаре, де кращі місця на “помінках” зайняті найближчими “родичами”), Чарлі Зубочистка і крилата фраза “Прощавай, Чарлі” (перший раз її вимовляє поліцейський, другий – Білі Гетри, перед смертю Чарлі. Наше життя може в будь який момент обірватися так – Прощавай, Чарлі!, тому жити кожний день потрібно так, щоб ця подія не застала тебе зненацька. Та прожити життя цілісно і достойно, та з пригодами).
А ось третя звичка – “Починайте з головних речей” – First Things First. Ось ці бандити, нехай і в гротескному форматі, виражають свою готовність вирішувати кардинально свої проблеми і боротися зі своїми ворогами. Чарлі Зубочистка підставив їх, здав поліцейським, та має бути покараним. Будьте рішучими і дивіться в корінь, та сподіваюся, що для цього не потрібно буде когось вбивати в повсякденності.
Четверта звичка – Спочатку постарайтеся зрозуміти іншу сторону, перед тим, як тебе зрозуміють. Ось Джо (Джозефіна) закохався в героїню Мерілін Монро, та не може знайти до неї підхід (окрім того, має виставляти себе жінкою), та раптом дізнається, що у тої окрім патологічної жаги до алкоголю (це було заборонено і в суспільстві, і зокрема в оркестрі, де вони виступали) ця жінка тає від пристрасті, коли слухає, як чоловік грає на саксофоні (а саме таким був справжній музикант-саксофоніст Джо). Він зумів прислухатися та зробити правильні висновки (та зазвичай користався цим). First seek to understand, then to be understood.
Win-Win/ Шукайте відносин, де обидві сторони виграють. Ось Дафна (Джері-Джеральдіна) зненацька знайшла собі залицяльника-мільйонера. Йому потрібна романтика, їй (тобто йому) – гроші і вирішення своїх фінансових питань. І нехай він не збирається одружуватися з цим дідуганом, втім розігрує красиві сцени з танцями і улесливими розмовами. Залишаючи осторонь всю комічність і малоймовірність ситуації, можу визнати це як приклад ситуації, в якій виграють (хоч і на деякий час) обидві сторони, бо “обіцяти – не значить одружитися”.
Сила синергії. Окремо героїня Мерилін Монро – посередня певиця та грачка на укулеле. Також Джозефіна і Дафна, що «грали в консерваторії» та пройшли трирічний курс за один рік – не мають достатньо ентузіазму, наснаги, хисту. Але враховуючи їхнє бажання зберегти свої життя від куль бандитів лідера Білих Гетрів та місце в оркестрі, разом з великою енергію кохання обох до Душечки, вони видають сцену в поїзді, яка стала хітом та однією з візитівних карток Мерилін Монро, що тепер пізнають і через 65 років після виходу фільму в прокат.
Щодо навички Sharpen the Saw – заточити пилку, то я би зазначив гру акторів в цьому фільмі – всі вони неперевершені. І особливо ті, хто грають злодіїв, цей “Білі Гетри”, та отой громила – “адвокат з вищою освітою” праворуч, та ці ключки для гольфу (в реальності це – вогнепальна зброя), ця витончена увага до дрібних деталей (чистота одягу, білих гетрів), почуття гумору (коли Гетри відповідає поліціяну, що його жарт про те, що зможе “відпочити за гратами” був оцінений). І також сценаристів – можете не сумніватися, що кожна фраза була перечитана та викрісталізована десятки разів.
Здобувайте ці навички, знаходьте їх для себе, живіть насиченим, глибоким життям, щоб жити в лагоді з собою.
Бувайте здорові!