Багато у чому в мене доволі помірковані погляди. Я розумію, що люди можуть притримуватися різної віри, та відрізнятися в політичних поглядах, їсти різну їжу (в 17-25 років я вів аскетичне життя, фактично ченця, та доволі різко ставився до тих, хто “не спроможний ” на дисципліну). Як людина, що професійно займається комунікаціями і нетворкінгом, я стикаюся з різними спільнотами і звик до різноманітності. Я однаково комфортно почуваюся в спілкуванні з підлітками-спортсменами на стадіоні, яким по 14-16 років, з людьми похилого віку, з бізнесменами, з підприємцями, топ-менеджерами або домогосподарками.
Та я доволі упереджений стосовно тих, хто курить і зловживає алкоголем. У мене є переконання – правильна доза алкоголю – це 0 мл на рік. Інша умовно допустима доза – це дві пляшки пива та два келихи вина на місяць. Та щонайменш ти ніколи не маєш з’являтися перед іншими людьми у п’яному вигляді або “з перегаром”. Окрім шкідливої якості алкоголю для здоров’я, це в більшості випадків й показник заплутаності людини у житті. Всі балачки щодо “правильну дозу”, про те, що довгожителі також бавляться червоним вином або воно “розганяє кров” – це виправдання для тих, хто не хоче розібратися. Так, довгожителі можуть пити, але centennaries (100+ років), supercentennaries (110+ років) набагато рідкіше водяться на планеті, ніж доларові мільярдери. Та можуть собі дозволити, бо вже мають здоров’я. Причинно-наслідкова послідовність інша.
Я вважаю, що зважаючи на шкідливість фізичну, моральну, духовну алкоголю він є ознакою неспроможності людини черпати радість від реальності, яка п’янить набагато сильніше, якщо ти зауважиш її. І так, якщо ти хочеш пережити те, про що Віл Сміт писав в своїй автобіографії, про досвід тимчасового та свідомого вживання наркотичних речовин, то зроби це помірно, свідомо і наодинці, щоб ніхто не бачив, та не хизуйся, що це “допомогло тобі вирішити проблем, позбутися стресу або відчути всесвітній спокій”.
Алкоголь, як і куріння – це форма наркотичної залежності (в легкій формі ми її відчуваємо навіть з чорним чаєм або кавою). Коли думав, як це написати, то на думку прийшли люди, у яких я багато чому вчуся – Шварценеггер та Черчиль (меншою мірою). Обидва цінували дороги сигари. Не буду їх виправдовувати, бо вони фактично пропагували куріння (Уінстон і Арнольд з’являлися на публіці з сигарами, а останній навіть привчав до них інших акторів). Лише зазначу, що за сигарами такі люди можуть вирушити до Куби (детальний опис такої подорожі і тютюнової фабрики є на каналі Шварценеггера) та витратити щонайменше кілька тисяч доларів на упаковку “якісних” сигар.
Коли я бачу людину з пляшкою пива і сигаретою на вулиці (особливо вранці, коли я щодня виходжу на пробіжку), то думаю: “Ось людина, що дещо загубилася на цьому етапі життя, та не може знайти смислу в інших заняттях як то – сім’я, робота, подорожі, читання”. Більш легкий варіант – це ранкова кава з цигаркою в кафе. Ще легший – просто кава.
Але! Не хотів би когось принижувати або ображати – ви можете переживати різні періоди в житті та “чим би дитя не тішилося, аби не плакало”, старайтеся нанести якомога менше шкоди собі і своєму здоров’ю та не заохочувати цим займатися інших (особливо своїх дітей – вони ж бачать, чим бавиться татко). Пам’ятайте – алкоголь і цигарки – це не рішення проблем. Ніколи.