Давайте розберемо коротко стрижневу концепцію стоїчної етики, слово Virtus.
Це буквально означає – “муж”. Це бездоганний громадянин, що не уникає труднощів, та є взірцем для інших і в роки миру, і під час війни, не боїться страждань та смерті.
В сучасній мові поняття мужність розгалузилося, та може означати мужність військову, громадянську, професійну тощо. Але в оригіналі Virtus як мужня людина – це передусім стосується як самовдосконалення людини, та “мужність” – це фактично – “доброчесність”.
Згідно Сенеки це можна ототожнити з такими поняттями, як хоробрість, вірність, поміркованість, людяність.
І ось таке висловлювання для роздумів – “якщо хтось посідає одну якусь чесноту, той посідатиме всі, адже всі вони випливають з єдиного джерела – досконалого знання, або мудрості. Доброчесність викликає не захмарену радість – gaudium, також щастя. Благо (bonum) – це те, з чим поєднана доброчесність, а що причетне до зла (malitia) – то ганебне.
Найбільша допомога – “заблукалому вказати дорогу” до тієї доброчесності, а значить – до забезпеченого від ударів фортуни (бо й ті удари, якщо не схитнуть доброчесності, не є злом) спокійного життя. Цінність життя не в його тривалості, а в тому, чи зуміли ми осягнути доброчесність, чи не спромоглися на це. Осягнути ж її – це мистецтво: природа не подає нам доброчесності готовою.
“Моральні листи до Луцілія”, як і наш канал саморозвитку Каірос – це своєрідні посібники для тих, хто хоче цим мистецтвом оволодіти.
Ми нікому не накидаємо свого ідеалу. Ось цитата Сенеки: “… якщо він (тобто Катон) видасться тобі надто суворим, то бери за зразок мужа лагіднішої вдачі; тільки б, додамо, він служив доброчесності”.
Мені деякі з друзів говорять: “Своїм каналом ти піднімаєш очікування від самих себе для людей, багато з них не звикли до дисципліни, їм хочеться жити життям, до якого звикли, як їм заманеться, хоча б воно не є ідеальним”. Так, я згодний, та навряд чи всім до вподоби поради людини, що прожила сім років в монастирі, фактично “сім років у Тибеті” та може присвятити щодня 5-6 годин (з 4-30 ранко до 10-30) саморозвитку, що може обирати, чим займатися, що їсти, з ким і як проводити свій день.
Так, ми трішки підняли стандарти, та сподіваємося, що знайдемо прихильників, яким подобається постійно зростати. Бо всім нам є куди. Постійний зріст – це ознака наповненості життя, та ми стаємо жадібними до кожного дня, крок за кроком вибудовуючи для себе шедевральне, легендарне життя, якого ви варті. Недбале, занедбане, під тиском зовнішніх обставин і вказівок інших життя, де ви несетеся від однієї нотифікації до іншої, вас розривають телефонні дзвінки та зустрічі, які вас не просувають нікуди і є посяганням на вашу суверенність – не варте того, щоб жити.
Ось ще декілька порад від Сенеки та стоїчних філософів:
Sapere aude! – Зважся бути розумним! – закликав своїх учнів до розумової активності Горацій. Від дієслова Sapere – бути розумним, мудрим, та Sapiens – це мудрець, а хто ми як не Homo Sapiens, людина розумна, тому маємо постійно плекати свій розум насиченою активністю замість того, щоб ховати його заживо безкінечними переглядами серіалів, плітками і зависаннями в соцмережах в своєму “гортайчику” (смартфоні).
Як і під час Сенеки, можна сказати, що ми живемо в епоху катастрофічного падіння доброзвичайності всього суспільства, протиотрутою для чого є виклади, навчання практичної моралі. Та ця ідея – не в сфері абстракцій, вона реалізується щоденними кроками (“день – це крок життя”) на дорозі самопізнання, формування незалежної від усього зовнішнього особистості.
На кінець мого “спіча” зауважу ось що. Читаю роман Джека Лондона “Мартін Іден”, і ось класний приклад – цей юнак, що прожив весь час, свої двадцять років – у подорожах, пригодах, стикався з десятками різних народностей, дикунів, грубих матросів, та отримав чудовий практичний досвід, втім спілкувався з примітивними, грубими та жадібними людьми (як то повії, його зять, чоловік його сестри, також матроси). Мартін, хоча і багато як для свого оточення, читав і зі своєю художньою увагою та уявою насолоджувався витворами мистецтва у вигляді тогочасними фотографіями – “літографіями”, коли зустрів витончену Рут, молоду жінку з аристократичної родини, що постійно удосконалювала своє знання літератури, мистецтва, музики, все ж той самий Мартін, побачивши більш складні, красиві картини в кімнаті Рут, що розбудили в ньому якісь нові емоції, потяг до витонченого – повернувшись до своєї сестри і його жадібного чоловіка з літографіями на стіні, він вже не міг насолоджуватися, бо пізнав вище. Також Мартіну сподобалося, як члени родини Рут – її брати, мати – спілкувалися один з одним, тримали один одне за руки, сміялися та уважно слухали. Я про що. Коли ви підіймаєте свої стандарти, вам вже не хочеться повертатися до нижчих, та ви це розумієте. Також щодо моральних, філософських, фізичних, щодо харчування – стандартів, про які я тут говорю – в деталях вони можуть відрізнятися, не для всіх абсолютно однакові, але точно ви побачите свій зріст та що краще, коли спробуєте їх притримуватися.