Нарешті отримав книгу Джима Квіка “Безмежний”, Limitless, це про науку досягати вершин можливостей свого розуму. Ви можете здивуватися, наскільки мої покупки “безглузді” – спочатку я дивлюся безкоштовний канал на Youtube з Джимом Квіком, при цьому перший місяць він не здавався для мене представником “еліти мислення”, може в тому, що його ідеї були достатньо зрозумілими і висловлені простою мовою. Але згодом я вловив суть його вчення щодо постійного вдосконалення спроможності мислити глибоко і розвивати “м’язи” свого мозку, розкривати його безмежний потенціал. Місяць за місяцем я став більше поважати Джима.
Згодом я купив його оновлену книгу Limitless на Амазоні (Amazon Audible) та прослухав два рази (другий раз я слухав на швидкості 2 або 2.5, бо він дуже розважливо, нешвидко говорить). Далі я купив цю книгу для Amazon Kindle, та відкрив для себе немало нових аспектів.
Вчора я нарешті розвернув посилку, що надійшла Новою Поштою, та тепер насолоджуюся паперовою версію в твердій палітурці і суперобкладинці. Ці паперові книги англійською – справжня насолода, по якості оформлення та внутрішньому змісту. У мене зараз приблизно 50 на 50, українською та англійською, в моїй “бібліотеці мудрості”.
В одному розділі Джим говорить про чотири завади розвитку людини, що привнесли технології. Кожна з них починається на букву D – о так, Джим любить абревіатури. І спробую передати своїми словами.
Digital Delusion
Це цифровий повень, коли ми захлинаємося в інформації та вже не в зможи її перетравлювати. Нам не вистачає кисню. Ми втоплюємося та йдемо на дно. Це коли ми настільки звикли до безкінечного потоку, що йде на нас як цунамі, дев’ятий вал хвилі, через новини, стрічку новин “друзів” та “конектів”, що вже не можемо жити. Хтось з дослідників визначив, що за день ми отримуємо стільки “байтів” інфи, що можна порівняти з тим, що людина пізнавала за все своє життя п’ять століть тому.
Репортер Метт Річтел з Нью Йорк Таймз говорить, що до науковців тільки зараз доходить, що частина цього потоку – своєрідний “фастфуд” для мозку, а інша (маленька) частина – це “брюссельска капуста”. Коли переїдаєш, це шкідливо, це призводить до хвороб.
Дослідники також провели експеримент на щурах (ну а як же). І коли частині з них давали відпочити, не перевантажували новими видами активностей, вони мали кращу пам’ять і краще справлялись з виконанням завдань.
В дослідженні 90-х люди, що були перевантажені інформацією, звітували про натягнуті відносини з колегами на роботі і меншим рівнем задоволення тим, чим вони займаються.
Також змінилася тривалість “напівжиття” інформації, час напіврозпаду якщо висловлюватися термінами ядерних енергетиків. Це означає, що новий приплив чогось “цікавенького” заміщує в мозку те, про що ми дізналися раніше та ще не встигли “перетравити”. Це значно зменшує потенціал для нашого навчання.
Що можна зробити? Джим рекомендує запланувати 30 хвилин “білого, незайнятого часу”. І подивіться, наскільки благотворно це впливає на ваш мозок і продуктивність.
Digital Distraction
Це коли ми тримаємо телефон при собі і постійно перевіряємо, чи хтось поставив нам лайк чи опублікував “сторіз” та будь яка нотифікація з десятків за стосунків, що ми встановили. Більшість людей хронічно хворіють на FOMO.
Це вже я додаю свої думки, бо FOMO – це Fear of Missing Out, це ірраціональний страх, що ви щось недотримуєте, що ви втрачаєте можливість, що є щось важливе, а ви про це не знаєте.
В більшості випадків це не має жодного стосунку для твого життя, це не покращує його та не запобігає потенційним небезпекам. Максимум – це додає вам трохи “соціальної валюти”, можливості поділитися новинами з колегами, коли вони ще не знають, та відчути від цього якесь примарне задоволення (пам’ятаю, як колеги сповістили мене про 11 вересня, коли я працював за компом, з яким збудженням вони про це розповіли).
Так, звичайно, ми встановлюємо застосунок повітряних тривог, та можемо прийняти необхідні кроки, щоб захистити себе і близьких (кожний визначає для себе ризики, залежно від того, де він живе і чим займається, але вони мають бути виважені і визначені заздалегідь – наприклад, перейти до приміщення з правилами двох стін).
Постійно бути на зв’язку – може дати (зазвичай хибне) відчуття безпеки, але це великою ціною позбавлення можливості насолоджуватися життям. Коли ви “на зв’язку” в телефоні, ви втрачаєте зв’язок з тим, що вас фізично оточує. З рідними. З природою. З їжею, що ви прямо зараз їсте. Це впливає на травлення. На метаболізм. На гормональний баланс. На щастя.
Так, всі ці лайки дають міні ін’єкції допаміну, та ти відчуваєш насолоду, як наркоман, ти звикаєш до цього. Але згодом виявляється, що ти вже не можеш відчувати справжній приплив допаміну від обіймів дітей. Та перестаєш залучати до розмов, перестаєш нормально слухати. Ти не вмієш спілкуватися ні з природою, ні з людьми, ні з рідними, ні з самим собою.
Digital Dementia
Деменція – це означає постійно забувати, все більше і більше, і нарешті втратити зв’язок зі своєю особистістю (і в прямому сенсі вмерти, бо до цього в 100 відсотках випадків приводить хвороба деменції, Альцгеймера). І наша віртуальна деменція розвивається завдяки тому, що ми перестали “напружуватися”, щоб запам’ятати, наприклад, телефон свого кращого друга, або покладатися на GPS, щоб зорієнтуватися в новій місцевості. Ми вже не помічаємо ні дерев, ані природи, людей навколо, але слухаємо металевий голос, що говорить нам “звернути праворуч або ліворуч”.
Коли нам треба знайти інформацію, навіть ту, яка потенційно вже знаходиться в нашій пам’яті, ми не намагаємося згадати, а одразу ліземо в Інтернет, в Гугл або Чат GPT, та знаходимо відповіді. Пам’ятаєте клуб знатоків, Що? Де? Коли? Це дуже корисна ментальна гра, коли декілька людей намагалися зібрати до купи всі свої знання в різних сферах, щоб дійти до висновків і знайти правильну відповідь на питання незнайомої людини. Іноді це працювало як магія, та ми розучилися проводити таку виснажливу розумову роботу.
Колись мене питали, чому інтелектуальним працівникам так багато платять. Я зазвичай відповідав, що справжнє (не уявне як у ходячих офісних маршрутизаторів) занурення у розумову роботу потребує більше ресурсів, тому більшість людей намагаються “не напружувати мозок”, радше виконувати фізичну роботу, навіть “розвантажувати вагони” (де факто це було визначенням чогось важкого, насамперед фізично).
Наш мозок – це лише 2-3 відсотки маси тіла, але він бере на себе до 25% всієї енергії для роботи. Він потребує оксидованої глюкози, та більше схожий на м’язи, ніж на носій інформації з певною кількістю терабайтів. Це не “чердак”, та вам не потрібно постійно звільняти місце, щоб напхати туди щось нове (всупереч Шерлоку Холмсу, який твердив Ватсону, що не хочу думати про те, чи то Земля обертається навколо Сонця чи навпаки, бо його голова іншим зайнята, та немає місця, це більше до Конан Дойля, який висловлював цим думки, що були прийняті того часу).
Ви маєте постійно тренувати мозок, щоб підтримувати його в формі, на зразок м’язів, що атрофуються, якщо не будете щоденно навантажувати їх активністю та тренуваннями (вдома або в спортзалі).
Digital Deduction
Якщо хтось абсолютно незнайомий та без вашої глибокої довіри і пошани підійшов би до тебе і сказав: “Шановний, я ось вирішив, що твій погляд на це і ось це буде таким. Твої політичні погляди мають бути такими. І ти маєш ось так себе вести”. В більшості випадків ти що мінімум знехтуєш цією вказівкою, максимум – завдаєш йому фізичного болю, наб’єш йому пику тобто.
Але щодо Інтернету, ми звикли покладати рішення щодо різних подій та переконань на різні групи, людей, до яких звикли, та просто якщо в цьому пості “найбільше лайків”. Це “якщо більшість так вважає, мабуть так воно і є”, – фактично перекладання відповідальності за прийняття рішень на незнайомців. Це вбиває твоє критичне мислення, твою внутрішню дедукцію, користуючись словником від Шерлока Холмса. Ти вже не рахуєш кількість сходів на дробині, і не знаєш, яка з них скрипить (з того же прикладу), а послухаєш когось і .. згодишся.
Тут відкривається поле для маніпуляцій, будь то новини на ТВ або блоги або канали в ТГ, та всі “політтехнологи” та “пропагандисти” всіх мастей можуть вкладати в твій м’який мозок свої ідеї та те, що зверху подали.
Щоб цього запобігти, розвивай свої думки через власне глибоке мислення і техніки, що їх надає Джим Квік в книзі Limitless.
Digital Depression
І останній “бонусний” пункт – це депресія, що неминуча для тих, хто підкорився першим чотирьом. Втратив контроль. Віддав його іншим. Групам, лайкам, гаджетам, соцмережам, “інфлюенцерам” та пропагандистам. Тоді ти живеш не своїм життям, а тим, що тобі підсунули. Це як їсти глибоко процесовану їжу, та навіть не дивитися, що там на етикетці.
Як цьому запобігти? Щонайменш розумно користуватися технологією, та не давати себе відволікати, тому що кожний раз коли ти бездумно заліз в Інтернет (частіше, ніж кілька разів на день), ти знесилюєш свій мозок та не даєш йому вільно думати і розвиватися. Фактично ти вбиваєш його.
Думай та по можливості записуй те, що робиш, година за годиною, та узгоджуй зі своїми цілями.
Це мій подарунок тобі сьогодні.