Ми більше цінуємо ті речі, що у нас є, замість того, щоб тверезо оцінити їх справжню ціну. Люди, що вклали багато часу і грошей в якийсь проект, навіть неприбутковий, зазвичай довго і вперто продовжують витрачати ресурси на те, в чому немає сенсу, та не буде. Як приклад Грег Маккеон наводить літак Конкорд, на який витратили сотні мільйонів доларів, та який так і не зміг привабити достатню кількість платоспроможних пасажирів, хоча політ з Європи до Нью-Йорка за менш ніж три години завдяки його швидкості виглядав дуже привабливим з точки зору маркетологів. Довгі роки його не закривали, незважаючи на космічні збитки.
Інший приклад, що наводить Грег – в тому, щоб викинути з шафи ті речі, якими ви не користувалися на протязі скажімо останнього року (може бути і місяць). Є кілька методів, що дозволять вам очистити свою домівку від мотлоху.
Один з них – в тому, щоб скласти всі речі, що не надягаєте прямо зараз (скажімо, на цьому тижні) в коробки (також можна туди поскидати все, що знайдете в кімнаті), і відкласти ці коробки в окрему кімнату (можете хоча б базове підписати, в якій коробці що знаходиться, щоб при необхідності не витрачати цілий день на пошук речі). Далі ви місяць дивитеся, що насправді вам потрібно, та безжалісно викидаєте все. Як лайковий варіант такої звички – якщо частина речей може знадобиться (наприклад, зимовий одяг), можете завести якийсь місце окремо від дому, де все буде зберігатися на тимчасовій основі. Я собі таке місце винайняв, та підбираю для нього стелажі.
Інший метод – берете річ та записуєте, скільки грошей ви готові були б за це віддати, якщо б її у вас не було та треба було б їхати в магазин за купівлею. Експеримент з горнятками, що їх видавали членам конференції, показав науковцям, що люди готові були купити таку кружку, скажімо, за 3 долари, в той час як їх володарі оцінювали їх майже в 6 доларів. Це доводить, що люди більш прискіпливо і скнармо ставляться до своїх надобутих речей, ніж готові були б їх надобути своїми зусиллями. “Ефект Плюшкіна”?
Те ж саме відбувається з нашою роботою. Іноді ми бачимо, що оплата нашої праці неоптимальна, скажімо так. Але сила звички, інертність та неспроможність проаналізувати, наскільки привабливим було б це місце (та зарплатня), якщо ми б в даний момент шукали роботу, не дають нам прийняти правильне рішення. Подумайте, це ж ваше життя, та жити його маємо по повній, щоб не відчувати, що лише просиджуємо штани за копійки в токсичній атмосфері заздрості та відсутності емпатії.
Інший приклад, що наводить Грег Маккеон – якщо ми купили квиток в одне місце на відпочинок скажімо за 5000 грн, але потім з’явилася нова можливість, та купили інший квиток за 3000 грн, і раптом виявилося, що дати співпали (кожен з нас колись плутав дати), та умови перевізників не дозволяють повернути гроші за квиток. Ми знаємо, що місце за 3 тисячі набагато цікавіше, привабливіше для нас, але більшість людей нераціонально приймають рішення їхати в те місце, за яке ми заплатили більше.
Те ж саме відбувається з часом. Іноді ми витрачаємо його зі звички, тому що так прийнято, та ми боїмося втратити якісь відносини або проекти, які вже не так важливі для нас. Коли ми прийняли для себе рішення працювати над чимось дуже важливим для нас, то маємо приймати щось на кшталт “чернецького укладу”, усамітнюватися, та відмовитися від відволікань. Перейти в стан “потоку”, наскільки це можливо.
Приділяти найбільшу увагу найважливішим речам.