Вчора додивився фільм на Нетфліксі – Прокачай здоров’я. Таємниці кишківника.
Якщо тема людських екскрементів для ваш неприйнятна, можете пропустити цей пост, але мене це не бентежить. Кумедно звучить українською – “какульки”, це слово звучить в півторагодинному фільмі мабуть кілька десятків разів. В фільмі чотири “героя” – темношкіра жінка, що бореться з зайвою вагою, відома колись фуд-блогерша, що страждала на анорексію, також японський хлопчина, що двадцять років займався тим, що поїдав гамбургери за гроші на різних змаганнях (думаю, що він є в Книзі рекордів Гіннеса, де сповна таких безглуздих досягнень), та тепер не відчуває ні голоду, ні ситості, його тіло вже не відчуває їжу як задоволення. Зараз з такими кумедними косичками Такеши виглядає як трансвестит, але ні – такий японський стиль.
Всі вони проходять дослідження щодо мікробіому (береться аналіз екскрементів) та приймають участь або збираються приймати в програмі коригування (пігулки з екскрементів іншої людини, що підсажуються оральним чином) через мікробіомну трансплантацію.
Незвичайна, іноваційна тема, досить кумедно виглядає, але говорять, що ефективність досягає 86 відсотків. Ось жінка з анорексією спочатку користувалася мікробіомом брата, потім свого коханого хлопця, і кожний раз в організмі відбувалися суттєві коригування.
Суть в тому, що для повноцінного здорового життя нам потрібен весь спектр мікробних організмів, а у середнього американця, наприклад, що живе у великому місті, спостерігається серйозний дефіцит. Тому рекомендується їсти якомога більше різних фруктів і овочів.
Не буду переказувати фільм, подивіться самостійно, щоб винести для себе, чи варті “какульки” (це слово з українського перекладу) вашої уваги. Думаю, що мають бути.