Частина 1
Наважтеся бути самими собою. Нарешті – Їжте. Моліться. Вчіться. Та любіть.
Книги Елізабет Гілберт далеко не всі стали популярними. Вона говорить, що тільки одна з 10 книг принесла їй всесвітню славу. Та в книзі Магія мистецтва вона прославляє величезну силу, що закладена в можливості людини цілком віддаватися своїй творчій справі. Це фактично поєднує її з невідомими всесвітніми ресурсами, «всесвітнім розумом» і запасом енергії, про який ми й не могли здогадуватися. У одному епізоді вона зустріла іншу жінку-письменницю, з якою подружилася. Згодом з’ясувалося, що вони обидві працюють над книгами, що мають до безглуздя схожі сюжети – менеджер середнього віку приїжджає до Аргентини по дослідницькому проекту, та повені ставлять хрест на його роботі і пошкоджують обладнання. Я можу помилятися в нюансах сюжету, але цей переказ виходить за рамки реальності.
Син Уоррена Баффетта Говард якось започаткував нове шоу, з індіанськими танцями та візуальними ефектами, що було незрозуміло для старого Уоррена, який переймався в основному товарним бізнесом (і літаками, і страхуванням та звісно все це через інвестування в акції) і з більшою охотою залучався до компанії дочки, яка заснувала магазини продажів пряжі. А всі творчі муки, розкриття схованих людських проблем, які розкриваються через музикально-поетичну сферу – це якось дивно. Говард не отримав фінансування від батька, та довго тинявся серед знайомих та відкрив збір коштів на свій музикальний проект, що довго не мав успіху, бо всі чомусь вважали, що син Баффетта автоматично має доступ до скриньки з безмежною кількістю грошей, та його збори не виглядають автентичними. Говарду довелося вдатися до закладення в банк свого будинку, де він жив, щоб переконати публіку в тому, що він не жартує. Врешті-решт батько зжалився над бідолашною «дитиною» та пообіцяв додати 10 відсотків від зібраних коштів (загальна сума була всього 3 мільйони, мабуть менше, ніш Баффет заробляв за день в середньому), та надав тільки 200 тисяч, тобто на 100 тисяч менше за обіцяне. С’юзі, основна офіційна дружина Ворена (була ще й Астрід), в противагу Уоррена, присвятила життя допомозі різним людям, багато з них – творчі, в тому числі музикант U2 Боно, якого вона обожнювала (та який після зустрічі з Баффетом смакував те, що почув він великого інвестора – «Яка мелодія! Скільки мелодій за 15 хвилин бесіди!»)
Уоррен бажав, щоб його діти стали особистостями, та реалізувалися як незалежні підприємці або професіонали. Щоб вони самостійно досягали своїх цілей. Та це узгоджується з моїм уявленням, що таке щасливе життя.
Частина 2
Ви маєте боротися та відчувати трохи болю кожний день. Раніше я займався відео зйомками та був присутній на багатьох подіях, презентаціях, весіллях, ділових зустрічах з купою багатіїв. Їх було багато, тих, хто їздив на елітних авто, мав коштовні прикраси та смакував вінтажне вино. Багато посмішок, витончене спілкування та співи. Мені запам’ятався день презентації в фітнес центрі Софійський в центрі Києва, де співали в стилі Френка Сінатри, стояли відерця з червоною ікрою, та продавалися предмети мистецтва на аукціоні, також наша зустріч з принцом ді Медічі, що приїжджав до Києва здається в 2009 (та трохи не розрахував з алкоголем).
Заможних людей було багато, але успішних – ні. Навіть організатори тієї події надурили нас з гонораром, що було характерно для тієї тусовки – показати зовнішній блиск, але бути пустою людиною всередині. Одна з характеристик такої людини – не ставитися однаково до різних людей незалежно від того, чи будуть вони для тебе корисні.
Пробивати собі шлях наверх поцілунками, та роздавати копняки всім, хто опиняється знизу – стандартна філософія для певної кількості людей, які вимірюють успіх багатством.
Kissing up, kicking down – ось так можна її характеризувати.
Втім, сите життя, де немає голоду, та немає болі – це як на мене – неповноцінне життя.
Одразу хотів би зауважити, що я не прихильник жити бідно. І я дещо підтримую ідею, що Робін Гуд певною мірою був злодієм (Айн Ренд – «Атлант розправив плечі»), тому що відбирав гроші у успішних та багатих та віддавав бідним і безвідповідальним, ледащим.
Я вважаю, що у тебе має бути «достатньо», щоб не думати щодня, де заробити гроші та як прожити до наступної «зарплати». Також – планувати майбутнє та вміти розпоряджатися своїми фінансами.
Але ти маєш «розтягуватися» щодня, щоб підійматися по сходинках успіху в різних сферах життя, додаючи трохи напруги, трохи «болю», та працювати багато над своїми ідеями.
Як говорив Джим Рон – «Кожний має обрати одну з двох болів. Чи то буде біль дисципліни, чи то буде біль жалкування (про втрачені можливості».
Також Мохаммед Алі, кращий з боксерів всіх часів (щонайменше так його називають) говорив: «Я ненавидів кожну хвилину тренування, але я сказав – Не припиняй! Страждай зараз, та живи залишок свого життя як чемпіон».
Спартанці встановили статуї грецьких богів у себе в місті, але два з них були в кайданах. Це бог війни Арес та богиня кохання Афродіта. Чому? Тому що безконтрольна пристрасть та потакання своїй хіті (кохання без меж) та жаги наживи (війни) вважалися неправильними орієнтирами для бійців по життю. Спартанці свідомо запобігали розкоші, бо знали, що вона призводить до слабкості.
А людей розніжених, звиклих сидіти перед телевізором і споживати все, що в тебе упихують та пити пиво – їх легко завоювати, підкорити своїй волі. Якщо ви тренуєте свою волю, дисципліну, ведете обмежене (як здається) в розкоші життя, не витрачаєте все, що заробили – ви поступово стаєте сильніші і більш вільними.
Якщо ні – вас легко поработять. Ви будете служити на ненависній роботі, виконувати накази своїх начальників, що зневажають вас, робити не те, що хочете («А я ж гроші заробляю, хіба маю я любити будь яку роботу. Що запропонували, туди й пішов»). Люди слабкі, без сили волі, алкоголіки або розніжені – не можуть бути щасливі.
Мій висновок – почніть тренувати свою дисципліну, щоб досягати довгострокових цілей – на 1, 3, 5, 10, 20, 50 років наперед. Змініть свої окуляри з тих, що бачать «до наступної зарплатні» до тих, де ви дивитесь на декади наперед, та будете набагато щасливішими, навіть зараз, в будь який день (навіть якщо жити залишилося зовсім мало).