Тепер я знаю, звідки прийшов цей термін. А все завдяки книзі Роберта Гріна “48 законів влади”. Колись в Афінах, місті, що знаходилося в оточенні ворожих сил, та мало постійно консолідуватися, щоб давати гідний опір в разі небезпеки, мало піклуватися про чистоту і патріотизм, силу духу і єдність громадян. Тому якщо заводився якийсь щур або занадто зневажлива до інших людина, йому надавали свого роду “чорну мітку”. Як це відбувалося? На щорічних зборах на агорі кожному члену громади видавали по черепку, остракону, де він мав нацарапати ім’я людини, кого він або вона вважає нестерпною, хронічним себелюбом та ворогом суспільства. Ну і якщо хтось набирав почесні в лапках 6000 голосів, то “переможцю” влаштовували показовий святковий процес і виганяли з міста на 10 років.
Роберт наводить декілька прикладів видатних полководців, генералів, що після деяких значних заслуг зазналися та почали поводитися негідно з громадянами, що призвело їх до занепаду та “остракізму”. Згодом від практики відмовилися.
Питання – “А кого б Ви написали на своєму ОСТРАКОНІ”? Чиє ім’я? Подумайте про цю людину. Що б ви їй побажали? Давайте виключимо з цього представника недружнього народу, про якого ми всі зараз подумали.
А тепер подумайте, якщо це ваш начальник або сусід, чи можете ви по-іншому поглянути на нього? Чи є у нього шанс змінитися, чи може ваша осуда має суб’єктивний та тимчасовий характер, та може просто ментально обійняти цю людину?