Ці слова пишу зранку під звуки фортеп’янного двогодинного медитативного опусу Їрумі The River Flows in You. Колись почув цю мелодію в фільмі “Канікули суворого режиму” (нажаль, класна ідея, чудовий музичний вступ, та як виявилося г..но актори, що зараз не в тому човні пливуть). Тепер взяв синтезатор та відтворюю мелодію власноруч по нотах. Коли буду спроможний показати її достойно у власному виконанні, покажу.
Щоб і ви мали змогу насолодитися шедевральною музикою, що підходить для навчання та медитації, надам посилання.
Я зараз на четвертому розділі “8 багатств, що не купиш за гроші” аудіо книги Робіна Шарми, що називається Craft – Ремесло.
Суть в тому, щоб стати майстром своєї справи (це не обов’язково художник або письменник, це може бути і таксист, що миє та намащує парфюмом килимок для своїх пасажирів). Грати та танцювати (хоча б і віртуально – всі ми в тому чи іншому “музиканти” або “танцюристи”) так, нібито перед тобою зала, повна захоплених глядачів. І нехай ніхто не аплодує та навіть ніхто не слухає.
Так, Робін говорить про стару жінку в монастирі, повз якого він подорожував, що грала та співала, коли нікого не було поблизу (на противагу жебракам в Індії, коли починають співати тільки тоді, коли наближається американський турист з товстим гаманцем).
Та приклад Стіва Джоббса, що розповідав, як колись в дитинстві батько попросив його пофарбувати паркан, та маленький Стів зробив тільки зовнішній фасад. При інспекції виконаної роботи батько поцікавився, чому саме так? Та Стів сказав: “Та зсередини ніхто не побачить!” – “Але ж ми – побачимо!” була сувора відповідь. Коли за десятки років Джобс проектував комп’ютер Apple, то наказав інженерам створити внутрішню частину корпуса так само досконало і красиво, як і зовнішню. Та зустрівся з недовірою, скептицизмом. І звісно Стів настояв на своєму (як він завжди робив) – коли ти щось робиш, роби це в першу чергу для себе, що жодне каміння не залишилося не перегорненим, все досконало до деталей, незалежно, хтось помітить чи ні.
Інше, про що говорить Робін Шарма в своїй книзі (яку я придбав і з задоволенням слухаю на Amazon Audible) в розділі Ремесло:
- Спів монахині в сільській церкві
- Не будь настільки логічним, щоб не побачити магії
- Ви не повинні Бути везучим, ви маєте Робити везучість
- Створіть чек ліст того, що НЕ ТРЕБА робити
- Уникайте пастки “Ніхто цього не помітить”
- Приведіть охоронця, щоб він не випускав вас, поки не завершите роботу
- Використовуйте алгоритм віртуозності
- Навчання – це ваша суперсила
- Розвивайте палке бажання, навіть хіть, жадобу, пристрасть, пожадливість до читання книг
- Живіть законом вічного новачка, навіть якщо ви майстер
- Створіть свій Проект Х
- Важка робота – велика робота
- Перша чернетка має бути недосконалою, навіть поганою
- Перестань копіювати своїх героїв
- Будь дружнім
- Щодня роби 5 речей
- Думай як митець
- Знайти своє особисте Золоте Око
- Пройди свою Додаткову Милю
- Будь терплячим як професіонал
- Будь як собака з кісткою
- Насолоджуйся часом, який ти втрачаєш
- Скористайся 60-секундним правилом проти прокрастинації
- Поки працюєш, продовжуй покращуватися
- Важко працюй заради магії, не заради грошей
- Тризірковий заклад Мішлен з шефом, що був відсутнім
- Життя важливіше за роботу
Прокоментую як завжди – “Проект Х” мається на увазі довгограючі, тривалі проекти, будівництва, що затягуються на десятки років, якщо не на сторіччя. Я можу помилятися, але такі проекти існують в Мілані та Барселоні, щодо кафедральних соборів, те ж саме було з Собором Паризької Богоматері, який ми з Наташею відвідували в 2013 році. Знаю, що там сталася велика пожежа згодом. Та ми можемо тільки здогадуватися, яким “проєктом Х” були єгипетські піраміди.
Але я хотів би розповісти про місце, куди я потрапив в 1997 році. Ми тоді подорожували Індією з Віталієм Овсянниковим, одним з героїв мого проекту з інтерв’ю “легендарних українців”. Ми тоді були на Ратха-Ятрі в Агрі, видались вільними кілька годин, та ми з Ванчакалпадрумою (буквально в квітні випадково зустрів його в Києві після десятків років! Зробили фото) вирішили взяти рикшу, щоб побачити одне з чудес світу, знаменитий Тадж Махал, що побудував Шах Джахан в честь своєї коханої дружини Мумтаз Махал, що мала народити йому тринадцяту дитину. Для проекту були задіяні двадцять тисяч рабів, що будували все це двадцять два роки. Далі Аурангзеб, син Шаха Джахана, заточив його у в’язниці, де зараз музей Red Fort, втім, Тадж Махал – це один з символів Індії, та туди приїжджають щороку мільйони туристів. На противагу переповненим вуличною торгівлею і міксом рикш, авторикш, “амбасадор”- таксі, автобусами, що викидають клуби диму, коровами, собаками та свинями, що під’їдять нечистоти на узбіччі, та гурбою волоцюг в цьому місті-мільйоннику, в Тадж Махалі ідеальний порядок. Це водойми і парки, ідеально пострижена травка, прямо як в Версалі, купа охорони, взуття маємо залишити ззовні (поряд з тисячами і тисячами інших пар – пам’ятаєте про героя фільму “Мільйонер з трущоб”, що заробляв собі на життя крадіжкою залишеного біля Тадж Махалу взуття?), також всередину не можна заходити з будь-якою їжею. З іншого боку Таджу – річка Ямуна (яка також тече у Вріндавані, та незважаючи на не дуже привабливий колір і сильну течію, ми багато раз приймали омовіння у ній для духовних цілей). Коли ми проходили повз мінаретів, індійська родина з дітьми попросила нас зробити з ними фото – для них вигляд західних світлошкірих людей в традиційному індійському вбранні – дхоті і курта – був ще більш екзотичним і привабливим, ніж сам Тадж Махал).
Зображення Тадж Махалу в різни пори року, та різні частини дня – дуже популярні та продаються скрізь (жодний фотограф в Індії, мабуть, зобов’язаний мати в своєму портфоліо авторську фото композицію Таджу). Завдяки напівдорогоцінним каменям, що вкраплені в його мармурові стіни, він постійно змінює зовнішній вигляд.
У мене десь є фото, де я стою на фоні Тадж Махала. І хоча мене не вразила сама кімната в напівтемному приміщенні з усипальницею великого імператора (якого втім фактично загубив його власний син) і його коханою жінкою, а магічна атмосфера місця сили – великого Тадж Махала в Агрі, “проєкту Х” навіки.
А що ви будуєте в своєму житті? Яке ваше ремесло призведе до того, що вас будуть згадувати ваші нащадки?