Коли Ден Бюттнер подорожував своїми блакитними зонами, він виявив, що люди живуть довше, коли чудово інтегруються з іншими в своєму суспільстві, вміють спілкуватися (на те вона і спільнота, щоб спілкуватися, чи не так?) і допомагати один іншому. Якщо середовище чуже, ненатуральне для тебе, та ти замикаєшся на своїх проблемах, жити стає важче, і проживаєш менше.
Ден розповідає про грека Стаматітіса (здається, він з острова Ікарія), який в середньому віці вирушив до США, де оселився та працював до 66 років, коли у нього виявили фінальну стадію онкологічного захворювання та дали прогноз, що він помре десь за півроку. Чоловік вирішив провести цей час на своїй історичній батьківщині, та зайнятися виноградниками, щоб його діти колись могли насолодитися плодами… Коли Ден завітав в гості до нього, тому було вже 102 роки, та його плантація винограду і олив була доглянута та процвітала. Чому так сталося? Мабуть тому, що він повернувся туди, куди належав.
Ден Бюттнер виступив з ініціативою створення середовищ блакитних зон в межах окремих міст. Для цього ідеально підходять популяція в районі 20 тисяч осіб. Задля цього з урядовими організаціями було узгоджено низку заходів як то – спортивні майданчики та клуби здоров’я (в тому числі для літніх), постачання більш здорової їжі в супермаркети, також можливість людям збиратися, щоб спілкуватися, одна з активностей – ходити разом і розмовляти, знайомитися. Як на мене, це ідеально для побудови аналогу японського-окінавського моаї, спільноти, де люди залюбки прийдуть на допомогу коли хтось захворів, та просто заохочують один одного до зустріч і спільних радощах, будь то співи або гра в прості ігри як-то городки, або спільне приготування їжі.
Кожен з нас може стати ініціатором, засновником групи людей, що притримується якихось спільних інтересів. Може бути гра на гітарі, танці, або більш загальне як-то читання книг. Достатньо почати з того, що робити контент і писати про це в соцмережах.
Вчора я був в місцевій бібліотеці (с. Білогородка Київська область Бучанський район) та дізнався, що їм не вистачає книжок, художньої літератури українською мовою наших або іноземних авторів. До цього я віддав частину своїх старих запасів в бібліотеку номер 11 м. Києва (поряд зі школою, де я навчався, та нещодавно прочитав лекцію про підприємництво для учнів 10 класів). Я звернувся до групи жителів жилого комплексу, та декілька людей вже відгукнулося. Тож якщо у вас є вдома книжки українською, які наразі не читаєте вже, то можете надіслати їх мені (спочатку напишіть в приватні, скільки та які книжки, та я скажу, куди надіслати).
Також ви можете зробити публікації в соцмережах з такими хештегами:
Книги – які книги ви прочитали останнім часом? Що цікавого дізналися? (можете зробити навіть фото або відео з собою) – ось хештеги – #cairosbookclub #radichcairos
Додайте посилання на публікацію в коментарях.
Навички – #cairoshabits #radichcairos
Які навички в 6 сферах Каіросу ви надобули останнім часом?
Можна текстові, фото або відео публікації, посилання кидайте в коментарях, та не забувайте про хештеги.
У Дена Бюттнера була ціль збільшити життя членів спільноти сумарно на 50 або 100 тисяч років (якщо 20 тисяч людей, то на 2.5 – 5 років в середньому), та в цьому випадку тривалість життя корелює з її якістю, люди живуть довше і здоровіше. Якої цілі можемо досягти в нашій спільноті? Та як?