Іноді шукаю, що такого особливого почитати з художньої літератури, та раптом стикаюся з тим, що надає життю нових фарб. Так, задля гумору у мене “в обоймі” наразі книга з оповідями Ярослава Гашека, а щодо сили характеру і (я так думаю, бо тільки почав читати) історії кохання – Джек Лондон “Мартін Іден”. Я читав, що він вважав цю книгу найсильнішою, та ми знайомі з його пригодницькими романами про суворі пригоди матросів, спілкування з природою і виживання.
Щоб передати емоцію, яка дотична до мого сприйняття книг і важливості читання, я хочу набрати тут для вас невеликий епізод з книги. Переписую з екрана. Ось він.
“Він кинув погляд на приятеля, що читав листа, і завважив на столі книжки. Його очі враз спалахнули жадібністю, наче в голодного, що раптом побачив їжу. Поривчастою ходою, перевальцем підступив він до столу й побожно торкнувся книжок. Переглядав заголовки, імена авторів, читав уривки тексту, пестив кожен том очима й руками і навіть упізнав книжку, що її колись читав. Решта книжок були йому незнайомі, так само як і автори їх. Ось він натрапив на томик Суїнберна, і обличчя хлопцеві запашіло, він заходився читати, забувши навіть, де перебуває. Придержуючи пальцем сторінку, він двічі закривав книжку, щоб глянути, хто автор. Свайнберн! Він запам’ятає це ім’я. У цього хлопчини зіркі очі, він справді бачить і обриси, і барви. Але хто такий Свайнберн? Чи помер він літ сто тому, як більшість поетів? Чи живий і досі пише?”
Ми можемо вибачити йому те, що він неправильно запам’ятав ім’я поета. Рут це невдовзі виправить. Цей Мартін – суворий і безстрашний моряк, що врятував життя брату жінки, з якою зараз зустрінеться. Але його освіта була щонайменш неформальною, бо він так і не закінчив навіть школи, та дуже соромився цього. Втім, під час довгих подорожей морем він знаходив час на читання і самоосвіту. Це не заважало йому бути сильним, брутальним лідером, що ніяковів в суспільстві витончених аристократів, з кола яких і була родина Рут.
Не знаю, чим це закінчиться, бо вперше читаю. Втім, написано класно, відчувається рука майстра. І ось деякі твори, що зараз в полі моєї уваги: Чорний Лебідь Талеба, Мартін Іден Джека Лондона, оповіді Гашека (вчорашня як завжди кумедна і повчальна історія “Пан Глоац – борець за права народу” – про депутата, що так довго готувався до виступу на сеймі від свого виборчого округу, що нализався до свинячого стану). З дітками ми читаємо одну з улюблених книг мого дитинства: “Пригоди короля Мацюся”. Тут якраз епізод, коли 10-річний король, на якого напали відразу три інших держави, переміг їх у війні, та з свого дитячого оптимізму відпустив їх без виплати будь-якої контрибуції, та тепер його країна потребувала в фінансовій кризі. Мацюсь має попросити тепер у переможених королів в борг, та робить приписку:
“Ваші королівські величності! Я Вас переміг і не взяв ніякої контрибуції, а тепер прошу позичити мені грошей. Отже, не будьте свинями й позичте”.
Чи не чудовий параграф? А ось класний епізод з оповіді Гашека “Як чорти пограбували монастир святого Томаша”:
Брат Мансвет зустрів Пробуса словами:
- Добре пиво, дуже добре.
- In nomine domini (“В ім’я господа” – лат.), – відповів Пробус, сьорбаючи з піднесеного кухля. – Я до тебе з новиною, брате Мансвете.
Пробус розповів про покійного короля Фердинанда, про прибуття двору (що має бути дуже затратним для їх монастиря) і закінчив такими словами:
- Бог не любить нас більше.
Так, Гашек – майстер сатири.
Тепер моя думка щодо Мартіна Ідена. Чому я навчаюся? По-перше, це про поєднання життєвої сили з тонкою душевною організацією, з потягом до прекрасного. Друге – це про саморозвиток через читання. Третє – це мистецтво передавати сцени з достатньою кількістю деталей, підбором слів та фраз, що я вчуся у Джека Лондона.
Та взагалі, чим більше я читаю (зараз в середньому 2 години на день), тим більше сприймаю інформації, та більше розумію фразу Leaders are Readers, та чому Біл Гейтс наприклад щороку на 2 тижні усамітнювався, щоб зайнятися читанням (навіть в буреломний період кризи для Microsoft), щоб прийняти виважені рішення (і йому це вдавалося майже завжди). І також я розумію, чому Біл Гейтс (як і Уоррен Баффет) віддавали практично все, що заробили, на благочинні фонди.
Читайте, друзі мої, читайте більше, та ставте питання, що допоможуть вам краще сприйняти інформацію і діяти відповідно на протязі залишку дня (24 години мінус 8 годин на сон та їжу мінус 2 години на читання = 14 годин на активну діяльність, як у Мартіна Ідена).