Я багато чув розрізненої інформації про Сенеку, від Ферріса, від Голідея, та якось не второпав наскільки різноманітним (та цікавим і драматичним) було його життя. Це не просто якийсь дідуган, що жив на дачі в передмісті Рима та розважався написанням листів “уявному другу”. Так, цей епістолярний жанр став де факто його візитівною картою, пропускним квитком до анналів історії, але його співбесідник – Луцілій, хоча і був важливою посадовою особою зі своїми витівками і тарганами в голові, навіть не завжди отримував ці листи, їх Сенека в першу чергу писав для себе та для потомків. Це як повчання моралі, етиці, на основі реальних фактів тогочасних, та довгих роздумів Сенеки довгими римськими вечорами.
На той час, коли писалися ці листи (або їх більша частина), Сенека був найбагатшою людиною в Вавілоні (перекреслено), в Римі, завдяки своїй консульській посаді в Сенаті та безмежним зв’язкам і навіть махінаціям. Ми не знаємо багато про його молодість, але він щось мутив з дочкою відомої людини (Калігули?), принаймні у тому його звинуватили і відправили на майже безлюдний острів Корсику (подалі від цивілізації) на 8 років. Він змолоду був доволі хворим (перестарався здається в експериментах над своїм організмом) і навіть думав про самогубство. Але пережив вигнання, та враховуючи регулярну зміну влади в Римі (пережив п’ять імператорів), був то “на коні”, то в злиднях. Його хотіли вбити (але за нього замовила слівце дружина імператора), та одного з його благодійників імператора Клавдія отруїла жінка, щоб вивести на трон свого сина Нерона (що їй вдалося). Далі Сенека був вчителем того самого Нерона, що виявився негідником з самого юнацтва. Він отруїв свого суперника Британіка, потім свою матір Агриппіну, що виглядає за межами розуміння, бо саме вона привела його до влади.
Сенека був вкрай втомленою від політичних інтриг та проблем зі здоров’ям людиною, він попросив відставки, “згорнувши вітрило, завернути човна до затишного берега”. Він бажав “прожити день так, нібито він був останнім”.
Згодом Сенека був звинувачений як учасник змови про Нерона, та за його наказом перетяв собі вени.
Стиль “Листів до Луцілія” Сенеки – це аналог того, що є сучасним блогерством – це звернення до своєї цільової аудиторії в дружньому тоні. Луцілій був прихильником Епікура, про якого Сенека постійно згадує як авторитета, також Луцілій був людиною освіченою, не позбавленою поетичного хисту, але втягнений до метушливої та клопітної службової кар’єри, що не дає побачити орієнтирів повноцінного життя.
Як і “Листи”, наш блог, канал Каіроса, має бути підставою для власних роздумів, та щоб зробити їх щирими та безпосередніми – це викласти їх у вигляді листа, бо в ньому “правдиві риси відсутнього друга, правдивий відбиток його душі”. Листи Сенеки (в епістолярному жанрі листування) вирізняються стислістю, жвавістю викладу, інтимністю тону, це імітує навчальну, повчальну бесіду, або діатрибу (популярний усний виклад етичний настанов, що започаткували кініки.
Сенека писав багато про те, на чому я наполягаю в нашому Каіросі – про моральну проблематику, роздуми про час і його використання, про життя і смерть, про багатство і вбогість, про дружбу, про старість.
Якщо ви не читали Сенеки, можу Вам щиро порадити з чогось почати. Я впевнений, що ваше життя буде насиченішим і більш усвідомленим через це читання.