Підійматися до сходу сонця – не опціонально. Робін Шарма називає це Клубом п’ятої ранку, по мотивам книги, що так і називається. Наразі я прочитав половину цифрової книги. Здорово, що все більше книг з’являється в Goolge Books українською. І витратити на можливість поспілкуватися з мудрим і щедрим автором за якихось дві-три сотні гривень – це чудова можливість, навіть привілей.
Я почав вставати до 5 ранку ще за чернецького життя у ашрамі, коли мені було 17 років. Тоді, в 1991 році, це виглядало щонайменш незвичайним, неприйнятим. Ми тоді виходили на ранкову медитацію в низину з приватним сектором і густою посадкою, біля вулиці Ісполкомовської у Дніпропетровську. Далі я пам’ятаю такі ж безкінечні прогулянки в Нижньому Новгороді, біля вулиці Чернігівської (так, і там зі мною жили немало українців) на березі реки Ока. Тропи для Вриндавана парікрами в священному місті п’яти тисяч храмів – ми рушали ще до сходу сонця, після Мангала Араті, щоб повернутися до сьомої на вітання Божеств в храмі Крішни Баларами (тільки що перевірив на Гуглі, там зараз 48 тисяч відгуків, дуже популярне місце, тільки раніше це було на околицях Вріндавана, а зараз після розбудови міста це вже ближче до центру). Ми йшли босоніж повз гурукулу, дитячий навчальний заклад, де сотні юних янголяток починали свої ранкові співи. Йшли берегами Ямуни, повз безлічі тварин, що співіснували з людьми, мавп, павичів, корів, буйволів, птахів, також тисяч паломників, що крокували поряд. Ми спостерігали велич природи у її найспокійнішому стані, та велич людської свідомості та бурмотання ранкових мантр (в основному – Маха-мантра). Тропа там – десь 10-12 км (там декілька парікрам, і можна обрати оптимальнішу), то ми поверталися до вітання Божеств у виконанні Джорджа Харрісона з Бітлз (особисто він не був присутнім, хоча звичайно не раз подорожував в це найсвященніше з місць). Останній раз я був там в 2014 році, на зворотному шляху з Бадрінатха.
Та я можу розповісти про десятки інших місць і ритуалів, що супроводжували мій час сили, в своєрідному Клубу п’ятої години ранку. Згодом розповім.
Як це відбувається зараз? Я сприймаю час з 5-ої ранку і десь до 10 ранку як найважливіший у своєму щоденному розкладі. 5 годин, що наповнюють мене енергію, знаннями, впевненістю у своїх силах та щастям. Це впливає на якість рішень, що я приймаю на протязі дня, та захищає мою незалежність від зазіхань та окупації тими людьми чи справами, що не дотичні до моїх внутрішніх цілей.
У мене є список авторів, з якими я приватно спілкуюся на протязі місяця. Це приблизно 10 книг, каналів, та я обираю 2-3, максимум 4, з якими хочеться побути наодинці, поставити їм питання та отримати відповідь. Так, я не можу спитати у них особисто, але те, що я знаходжу в книгах, відображає те, що я переживаю та що потребую. Іноді прочитане майже містичним чином дає розуміння, як вдіяти, яке рішення прийняти.
Перші дві години, з 5 до 7, присвячені в основному прочитанню 25-40 сторінок, та роздумам. Також я готуюся до написання ранкової частини Каіроса, продумую, чим саме поділитися з моїми підписниками. Я обираю музику, яку ставлю фоном (зазвичай один з трьох варіантів – класична музика, Моцарт, Бетховен або схожі, або Йірумі, Гарі Шиман, тема Амелі, або медитативна – флейта, фісгармонія, індійські бхаджани, буддійська, або електронна музика для зосередження). Я запалюю аромапалички (благовонна, incence), тільки вищого рівня якості, не хімічні аналоги. У мене є місце, зручне для читання, на диванчику у робочому кабінеті. Я користуюся також колом для блоггерів для LED підсвітки, що особливо важливе в темряві під час частих відключень світла. Ця підсвітка чудово працює від павербанка, та достатньо потужна для читання паперових книг. Під час читання я роблю помітки на полях, та мої улюблені олівці – Faber and Castel.
Я п’ю чай, трав’яний або чорний з бергамотом без цукру, з імбиром, лимоном, лаймом, або грейпфрутом чи апельсином. Щонайменш літр чаю за ранок плюс Моршинська.
Іноді я додаю фізичних вправ – присідання, віджимання, та прес з колесом (чудова вправа, можна користуватися на невеликій площі).
Далі я пишу, коли на годиннику 7-47. За годину роботи я встигаю написати 1100-1300 слів, що відповідає 4-5 сторінках тексту книги. Тобто лише за годину щодня я можу видавати щомісяця книгу на 150-200 сторінок. Я пишу в Google Docs, та всі зміни зберігаються автоматично.
О восьмій годині ранку я роблю помітки в своєму журналу вдячності. У мене класне, насичене, повне життя та я оточений легендарними людьми. Навіть якщо вдячити трьом людям щодня, я не встигну перебрати всіх, кого треба, навіть за повний рік.
Далі треба допомогти дружині зібрати всіх в садочок (у нас троє маленьких та одна доросла дитина, плюс маленький песик, йоркширський тер’єр Емілія). Дружина до того часу вже позаймалася йогою, постояла на своїх цвяхах та вигуляла Емі в ліс (ми живемо біля лісу).
О 8-30 я йду на стадіон, де займаюся бігом та вправами на турніках і вуличних тренажерах, іноді сам (тоді я слухаю аудіокниги чи щось читаю), іноді в компанії школярів, що вибігають позайматися зі мною під час перерв, у нас все ціла команда зібралася, можна побачити на каналі. Я чередую це з походами в спортзал, де мій тренер Віталій підготував для мене програму тренувань, три рази на тиждень, яку я виконую. Я пробігаю 1.5 – 3 км, та роблю по кілька підходів на кожен з 5-8 тренажерів. Зараз, в свої 50 років, я знаходжуся в кращій фізичній формі, ніж у мене була 10, навіть 20 років тому (до свого спортивного стану 30-річної давнини ще треба працювати).
Я повертаюся до 10-ої, щоб прийняти контрастний душ, та поснідати чудовою, здоровою, приготовленою моєю дружиною, їжею згідно з моєю програмою.
І тільки далі йдуть зустрічі з партнерами і клієнтами, поїздки, тренінги, що я проводжу для своєї аудиторії, всілякі задачі, пов’язані з сімейним бізнесом і різними підприємницькими групами. Ми з дружиною приймаємо участь в різних волонтерських ініціативах, вкладаємо туди свої ресурси та час для підтримки та захисту України.
Ввечері діти повертаються з садочку, та ми насолоджуємося спілкуванням в тому хаосі, що вони наводять по всьому дому.
У мене доволі структуроване життя, втім є багато сфер, де треба ще додати систем і процедур. І хоча у мене досі багато перешкод, невирішених питань, дещо хаотичних процесів і впливу людей і подій, яких я хотів би позбутися, можу стверджувати, що ці більш пізні роки життя найбільш щасливіші.
Та якість надобутих знань і вивільненої енергії надають все більше можливостей та відповідей на питання, як зробити краще, прийняти якісніші рішення щодо щастя, добробуту і багатства нашої родини, також всіх, хто мене оточує.
І рішення працювати щодня над каналом Каірос, який я стараюся зробити кращим каналом для персонального розвитку в Україні, це частина мене та моєї місії в житті, та сподіваюся, що ви це зрозумієте і зможете скористатися цією енергією та знанням.
Vale et Salve!