Вчора під час подорожей краєвидами Київської області слухав бесіду Еда Майлетта з Тоні Робінсом. Вони доволі швидко перейшли до того, як правильно інвестувати гроші. Наскільки люди, що відкладають якийсь відсоток своїх доходів відрізняються від тих, хто цього не робить, та наскільки колосально змінюється їхнє життя за 5-10-20 років. Одні залишаються залежними від роботи і зарплати, інші – мінімум стають міліонерами (в США стати міліонером це статус людини вище середнього достатку, не надто заможної, бо нормальний будинок часто коштує більше мільйона а то й кілька, та інфляція на місці не стоїть).
Ось один момент – людина, що вважає, що “недостатньо заробляє”, щоб відкладати 10-20 відсотків в інвестиції різного плану – хедж-фонди, облігації, акції, різні компанії, криптовалюту, NFT, додайте може щось забув, ах так – власну освіту та здобуття здорових відносин, продуктивного нетворкінгу, це також інвестиція. Така людина, навіть коли вона зненацька розбагатіє, знову не зможе інвестувати і з великою вірогідністю втратить нажите як тільки вітер подує в іншу сторону.
Те ж саме з благодійністю. Якщо ви не жертвуєте на ЗСУ або не допомагаєте волонтерам, бо “вам і самім недостатньо” (не говорячи вже про тих лиходіїв, що наживаються на війні та гуманітарці), ніяке багатство вас не виправить.
Це ціла філософія людини, його принципи та розумне, також стратегічне ставлення до життя, де треба балансувати між теперішнім і майбутнім, та не тільки своїм, але й своїх дітей. Та інвестиції в себе, бо це краще навчання і приклад для твоїх дітей, які більше слухають не твої слова, а твої дії. Ти можеш красиво говорити, але якщо хоч раз вони побачать тебе п’яним і нерозсудливим, їхня думка про тебе може серйозно змінитися назавжди.
Але щодо змін. Тоні Робінс розкриває цікаві подробиці свого життя. Як йому наприклад доводилося працювати і вчитися, ламати свої графіки з-за непередбачуваних обставин. Він говорить, що для того, щоб насправді змінити життя на краще і успішніше, слід працювати над
- Своїм тілом
- Своїми емоціями
- Мовою, якою ти говориш
Хочу про багато чого написати сьогодні, тому означу по останньому. Коли ти спіймаєш себе на тому, що говориш “Може я спробую”, “Мабуть варто постаратися”, “Подивимося що з того вийде”. Ти говориш мовою слабої людини, яка не досягає результатів.
Говори – “Так, я це зроблю” або “Ні, я не буду цього робити”, без жодних пояснень. Як Цезарь у Шекспіра – “Передайте сенатові, що Цезар не прийде”. І нехай будь що думають.
Ось запис хто хоче переглянути
З роками ти дедалі більше балансуєш. Під час ранішньої медитації я уявив, як те, як ми змінюємося, старіємо, схоже на людину, що йде над прірвою по дошці. Спочатку вона широка і гарно закріплена, та людина може біжать чи йти, розважатися і не звертати увагу на потенційну небезпеку (втім завжди можна зробити щось безглузде, як от роблять герої нового серіалу Джентльмени Гая Річі, щоб кожної серії потрапляти в халепи, як ото герцог, що вживає наркотики та ледве не втрачає і життя і родове помістя, але це виглядає цікаво, ну то ж Гай Річі).
Згодом стежка стає все вужчою, та ти маєш навчитися балансувати і все більше уваги приділяти стабільності і тому, щоб не збитися зі шляху. Якщо випадкове харчування і нехтування потребами тіла може якось “проканати” у молодості, в зрілі роки це вже “не катить”.
Ти маєш постійно вчитися, щоб протриматися на цій стежці.