Дзен-буддизм виріс із взаємодії буддизму з конфуціанством і даосизмом за часів династії Тан у Китаї 8 століття. Та прихильники цієї традиції зводять її до самого Будди. Вони часто повторюють притчу про те, як ченці зібралися й нетерпляче очікували, коли Будда виголосить промову. Будда прибув, але нічого не вимовив. Він крутив у руці квітку, посміхався та мовчав. Усі були здивовані. Точніше, всі, крім одного ченця, який посміхнувся у відповідь, а Будда оголосив, що цей чернець збагнув сенс його настанови: пряме, звичайне вчення може передаватися й мовчки.
Незважаючи на роки глибокого вивчання духовних практик, фактично ведення чернецького життя з 1991 по 1997 рр (який я навіть назвав своїми “7 роками в Тибеті”, хоча звичайно це не був саме Тибет), я якось не перейнявся буддизмом, навіть трохи заплутався в основах магаяни, тхеравади. І відповіді на такі запитання, як “Який звук від ляскання однієї долоні?” чи навіть “Що сказав би Будда, якби його ніхто не почув і не було кого настановляти?” Так, ми фоткалися на фоні статуй Будди на Шри Ланці, але я не додав до свого духовного багажу нотатки по основним книгам буддизму. Зародився в Індії, там багато релігій якось уживаються зі змінним успіхом, також релігія Сикхів – коли ми заїхали в храм Сикхів в Нью Делі, в нашій групі було декілька жінок, що не могли потрапити всередину, доки не покриють голову чимось, навіть хоча б хустинкою, та місцеві сикхі-гіди виглядали зловісними і суворими, в той же час гостинними, з великим шаблями, великими бородами та чалмами (наскільки я пам’ятаю, вони роками не стриглися, та намотували патли волосся в свою чалму), а нам не було про що з ними поговорити, бо на язику була лише якась заїжджена фраза Сикхські терористи, яка там була ні до чого. Буддизм же був донесений через пісні той час популярним співаком БГ, з його про-буддійською лірикою про Івана Бодгісаттву і т.і.
Наведу один абзац з книги Протеро “Вісім релігій, що панують у світі” –
Як індуїсти, буддисти простежують людські лиха в циклі життя, смерті й переродження – колесі сансари. Але останні доступніше пояснюють, чому не бажано переходити від переродження до переродження. Вони запевняють, що це не вихід, адже життя сповнене страждань. Отже, проблема, яку прагне вирішити буддизм, – страждання, яке буддисти називають духкхою. А мета – нірвана, тобто буквально “гасіння” або “задмухування” (як задмухують свічки на торті в день народження), лише в цьому випадку задмухувати слід страждання.
Задмухувати страждання – красива аналогія, чи не так?
Ми не біжимо від проблем життя в Каіросі, ми просто по-іншому сприймаємо все, що кидає нам доля, і певним чином коригуємо її, щоб жити повноцінним життям.
Vale et Salve.