Я розповідав вже про Маєра, одного з героїв книги Адама Гранта “Давай і бери”. Розповім про Райта ( Wright), одного з визначних архітекторів першої половини 20 століття.
Якщо Маєр з точки зору Гранта – типовий “даючий”, що більше віддає світові, ніж вимагає взамін, то Франк Ллойд Райт – архетип того, хто “забирає” (Taker). Мотто (девіз) його сім’ї “Правда проти світу”. Тобто вони щось таке знають, та інші дурні. Бачил таких високопарних людей скрізь. Нещодавно потрапив на епізод з Сашею Бароном Коеном у фильмі “Шпигун”, де він грає так, щоб втертися в довіду іншої дуже закритої людини-бізнесмена, його “цілі” на кораблі, обидва напрочуд високопарні та зневажливі, типічні “аристократи”.
Та цей Райт – ще той фрукт. Коли йому замовили побудувати віллу для впливової на той час (приблизно 1900 рік) людини Едгара Кауфмана, Райт запросив 35 тисяч доларів за проект Fallingwater (вода що падає) навпроти водоспаду. Через деякий час клієнт подзвонив дізнатися, чи готовий будинок, та за позитивної відповіді подорожував 140 міль, щоб врешті решт переконатися, що там ще “кінь не валявся”, та навіть креслення не готове. При ньому Франк Райт накидав фінальний проект на швидку руку, та наполягав, щоб будинок побудували в іншому місці, не з видом на водоспад, а зверху над водоспадом. Йому вдалося переконати замовника, та він взяв в три рази більше грошей, ніж було узгоджено. Його авторитет дозволив йому викинути такого кренделя.
Але згодом його ставлення до людей і до своїх асистентів, яким він часто не платив та вимагав виконувати купу особистих доручень, призвело до того, що Франк усамітнився в долині Вісконсину і 9 років фактично нічого не робив, проїдаючи свої колишні гонорари. Мабуть, тоді дружина надавила, та йому довелося повернутися до проектів. Дуже болісно йому було падати з вершин своєї колишньої репутації.
Райт також проводив махінації з присвоєнням собі чужих заслуг. Та коли це розкрилося, то квапливо підкуповував спеціалістів, щоб вони заднім часом відписували йому авторство. Але апогеєм такої “тейкерської” поведінки стало те, що його син попросився на роботу і отримав позицію асистента. Коли ж настав час платити зарплатню, Райт-батько несподівано виставив детальний рахунок своєму синові, розписуючи, скільки грошей витратив на його виховання на протязі життя, від самого народження.
Коли я чую, що батьки таке роблять, ставлячи умови своїм дітям, їхні стосунки зазнають ганебного краху, довіра раптом зникає (“мій рівень довіри до тебе – мінус нуль!”) та моя повага до них падає до підлоги. Ніколи не говоріть своїм дітям, що ви для них зробили. Просто робіть, та не говоріть про це.
Також – вчиться віддавати, поважати людей, що з вами працюють бік о бік, та бути їм вдячними, говорити про їхні заслуги та внесок в загальну справу.