Коли люди бачать мою наліпку на плечі, то питають, навіщо вона мені. Я пояснюю – це постійний вимірювач глюкози.
“Ти що, діабетик?” –
“Ні, але як свідома доросла людина, я маю слідкувати за своїм здоров’ям, і це – один з ключових елементів” –
“Та навіщо – ось коли мені поставлять діагноз, тоді буду думати” –
“Але це вже буде запізно, тоді твій організм вже буде суттєво пошкоджений, та ти будеш до кінця життя залежати від медикаментів” – “Та у мене все нормально з цукром – я здавав аналізи – цукор в нормі!”, та я відповідаю:
“В моїх аналізах – також все в межах норми, як глюкований гемоглобін, так і рівень глюкози в крові, що здається натщесерце, але проблеми з метаболізмом є, та я їх відчував, тепер з апаратом – переконався та можу робити оптимізацію з моїм раціоном та способом життя”.
Пітер Аттіа як завжди дуже влучно це прописує в своїй книзі Outlive. Це прямо таки щаслива випадковість – я хотів написати, навіщо мені CGM, а він мене буквально “випередив”.
Він говорить, що почав цікавитися цим ще в 2015, коли вони тільки з’явилися на ринку, та рекомендує їх майже всім своїм пацієнтам. Хтось скаржився на вартість – така штука колись коштувала 300 доларів на місяць, зараз близько 120 доларів на місяць (я придбав сенсор на 2 тижні за 65 доларів – Sibionics). Для когось це може здаватися дорого. Але – як безглуздо порівнювати цю вартість однієї заправки бензобаку зі своїм здоров’ям. Бо лікувати діабет – це й не тільки можливість втратити зір, кінцівки та вмерти болісною смертю далеко не старим, але й постійні фінансові вкладання в інсулін і ін’єкції (хай вони тимчасово чи ні спонсуються державою або фондами).
Вимірювати глюкозу раз на рік – можна порівняти з тим, як ти керуєш машиною – ти можеш переключати передачі та крутити кермо, а можеш прив’язати цеглу до акселератора мотузками і нехай собі їде. Так ставляться люди до свого здоров’я. Ось цей тест на глюкозу натщесерце не може і близько давати уявлення про стан твого здоров’я і вміння організму справлятися за допомогою інсуліну з тією кількістю глюкози, що потрапляє в організм (в основному через вуглеводи або солодощі). Навіть глюкований гемоглобін, або середній вміст глюкози в крові на протязі останніх трьох місяців – це лише трохи покращення, це як зазирнути через запітніле сильно тоноване скло всередину свого авто.
Набагато більше і в сотні разів точніше можна зрозуміти, що відбувається – за допомогою постійного вимірювача (або моніторингу) глюкози, що чіпляється за допомогою спеціальної наліпки з сенсором (там міні голка, що не дістає до крові, але проникає під шкіру, цього достатньо для того, щоб точно виміряти) на плече і кожні 5 хвилин передає сигнал в спеціальний за стосунок на телефоні. Далі я дивлюся на графік та роблю висновки.
Які висновки я зробив. За 5 днів користування вже багато. Я бачу, як моя крива виривається наверх після морозива або “пасочек”. Наскільки впливають тренування і мої термопроцедури. Що відбувається уві сні (сон критично впливає на можливість організму виробляти достатньо інсуліну). Як впливає стрес. Також – чи права Джессі Іншопе зі своїми хаками (вживати трохи оцту перед їжею, починати з салату, овочі спочатку, важливість сніданку без цукру, невеличке фізичне навантаження після їжі).
Так, Джессі абсолютно права (я не сумнівався). Та Пітер Аттіа – те, що він пише, також узгоджується.
Цікаве спостереження від Пітера – коли люди бачать, як впливають їхні звички та їжа на перепади рівнів глюкози (мають бути до 1-1.5, у мене бувають до 2-2.5, навіть 5, і різкими), вони автоматично оптимізують свої рішення. Це психологічний ефект, що має свою назву – ефект Хоторна (Hawthorne Effect) – коли люди починають підлаштовуватися під впливом зовнішнього нагляду. Вони зазвичай починають поводити себе краще і відповідальніше (як якби над тобою була постійна наглядова камера).
Ось ці перепади глюкози – це постійні удари по організму, як удари каменотесів, що на 101 раз тільки розбивають каменюку, що до цього здавалася нерушимою глибою. І якщо ви полягаєте на відчуття свого організму – “що гарно для нього, що ні”, ви обдурюєте себе (до певного часу, коли все не стане очевидним з відповідними серйозними змінами та діагнозом). Це майже як серцевий напад – Пітер Аттіа порівнює це з тим, як до твого дому вриваються грабіжники – ти можеш жити спокійним життям без охорони “в спокійному районі” та думати, що може статися, бо всі ці роки нічого не було та можна “забити” на охоронну систему.
І ось декілька висновків від Пітера –
1 – Не всі вуглеводі однакові. Шукайте те, що для вас краще. Та вживайте достатньо клітковини (може 50+ грамів)
2 – Рис та хлоп’я на диво мають сильний вплив на підвищення глюкози, будьте уважні
3 – Ти не можеш виміряти фруктозу (а вона набагато більш шкідлива, ніж глюкоза), тому вивчайте з чого складаються продукти, що споживаєте (якщо їх порівну, то і підйоми будуть схожі)
4 – Фізичні вправи дуже допомагають владнати, підкорити, прибрати глюкози з циркуляції в крові. Також є різниця між помірними навантаженнями (біг – довгостроково) та високої інтенсивності (в спортзалі з обтяжувачами) – короткострокове
5 – якість і кількість сну сильно впливає
6 – Стрес та рівень кортизону також піднімає рівень помітно
7 – Шпинат та броколі майже непомітні для рівнів глюкози, дуже корисні
8- Продукти з високим вмістом протеїну або жиру – майже не впливають на рівень глюкози
9 – Як результат – якщо ви погано спите, не можете займатися спортом, в стресі постійно – треба дуже уважно ставитися до того, що, коли і в якій кількості їсте
10 – Просто відслідковувати глюкозу – має принциповий позитивний ефект на ваші звички по їжі. Це – ефект Хоторна в дії.
Як висновок – я не те щоб рекомендую, я наполягаю, щоб ви при першій же можливості отримали для себе такий апарат, та 2 тижні дивилися що відбувається з організмом та зробили висновки. Краща інвестиція року без перебільшень.
Можете мене не вдячувати. Будь сильними та здоровими.
Vale et Salve. Outlive! (До зустрічі, будьте здоровими та живіть довго.