Вчора наново познайомився з Робіном Шармою, та, скажу прямо, сьогодні за годину до початку написання ціх рядків я пішов на Амазон та через Audible придбав його аудіо книгу The Wealth Money Can’t Buy – Багатство, що не купиш за гроші.
Враховуючи кількість книг, що я прочитав, та кількість людей, з якими я прокомунікував за своє життя (це якесь неймовірне число – треба до речі прочитати нову книгу Чарльза Дахігга “Супер-комунікатор”, буде для мене корисна, як і для вас, послухаю днями інтерв’ю з цього приводу від Джая Шетті), мене доволі важко здивувати. Я можу відтранслювати ідеї та історії з нових книг на те, що писали раніше, втім не перестаю радіти тому, скільки якісного контенту виходить в світі. Мій знайомий сказав нещодавно, що зараз треба бути уважним щодо нових книг, бо штучний інтелект може написати будь яку книгу. Не згодний, бо автентичний контент від авторитетів, що ви їх визначаєте для свого життя, неможливо відтворити штучним інтелектом, та він не витіснить творців справжнього контенту (як от ви читаєте на каналі Каірос).
Так ось, Робін Шарма мене зачарував своїми свіжими концепціями і аналогами. Я продивився два годинних інтерв’ю на каналах Еда Майлетта та Джая Шетті, та можу стверджувати, що це дуже дотичне до того, про що ми тут говоримо, та надає додаткову їжу для роздумів. Не так давно я нарешті прослухав його “Монах, що продав свій Феррарі”, та зараз ось ця книга – The Wealth that Money Can’t Buy про вісім видів багатства людини, з яких саме гроші – тільки одна частинка (хоча і важлива).
Робін говорить, що більшість людей, яких він знає, є багатими на гроші, та бідними в житті. Та коли він завітав в гості до декількох з них, та насолодився величезними колекціями мистецтва, картин, скульптур відомих авторів (а Шарма дуже цінує красу та мистецтво, це в списку його 8 видів багатств), та після екскурсії їхніми помістями він питає: “Та для кого ви це зібрали? Може у вас велика родина, для кого ви це передасте після смерті” – далі довга пауза. Немає у них близьких, немає люблячої сім’ї.
Це Робін називає синдромом “порожнього будинку”, або “синдромом Говарда Хьюза” (якого ді Капріо зіграв в “Авіаторі”). У таких людей може бути десятки тисяч “друзів” на ФБ або “конектів” на ЛінкедІні, багато послідовників, але жодного “друга 3 годин ночі” (термін Роберта Шарми). У вас має бути щонайменш 2-3 друга, яких можна набрати уночі, чи прийти за будь-якої нагальної потреби без пояснень, чому ви вирішили звернутися до них в незручний час. Це люди, з якими вам дозволено бути собою, де ви можете щиро сміятися, та розповідати ті жарти, які вам здаються смішними, без занепокоєння, що вас не так зрозуміють. Це друзі, що наповнюють ваше життя енергією, бажанням розвиватися.
Також – сім’я. Щодо двох основних причин для розлучення відомий адвокат по сімейних справах в Англії, через яку пройшли тисячі нещасних пар, відмічає дві.
Перша – “дві окремі спальні”, вони не сплять разом.
Друга – “немає 10 тисяч спільних обідів”, бо за столом, за їжею люди можуть бути собою, та це дуже інтимна річ. В українських сімейних традиціях три предмети вважалися символами сімейного добробуту – це піч, це стіл, це хліб (або ікона, або рушник). Якщо ви не сідаєте вечеряти (або обідати) разом, то що не зовсім гарно в королівстві датському (перекреслено) в вашій сім’ї.
Робін Шарма говорить, що можна знаходити сенс в будь-якій професії, та наводить приклад таксиста, що настільки піклувався про своїх клієнтів, що до чистоти килимка додавав аромат, та кожна поїздка ставала незабутньою завдяки його уваги до деталей та гостинності.
Я раніше працював в гостинній індустрії (у нас був свій квартирний готель, Easton House, в 2004-2008 рр. В Києві). Та добре розумію, як відрізнялися ставлення власників квартир до гостей та партнерів. У мене є спогади, записи з тих часів.
Далі цікава концепція – Робін Шарма називає одну з вад сучасності – бути “колекціонерам образ”, та Джай Шетті говорить, що деякі буквально вішають ці образи на стіни як мистецтво. Коли ми ображаємося на когось, ми фактично віддаємо цій людині владу над собою, своїми думками, своїм життям.
Ви маєте бути добрими. Вміти прощати. Щодня писати в щоденнику слова вдячності різним людям, навіть тим, хто не був до вас добрими. Та бути добрим не означає бути податливим.
Робін Шарма говорить, що ми маємо знаходити якомога більше ідеальних, магічних моментів в своєму житті. Те, що робить наше життя наповненим, абсолютно радісним та щасливим. Як історія про те, що може піти не так – про Юджина О-Келлі, який раптом дізнався, що жити йому залишилося три місяці, та поспіхом намагався компенсувати все, чого не добрав від життя – поїздки з дітьми до дельфінів, вечері в ресторані з дружиною і таке інше.
Ви маєте працювати над чимось, що за межами годин (подивитися фільм) чи тижнів (прочитати книгу чи завершити невеликий проект). Ви маєте працювати над грандіозними проектами, що займають роки та десятки років (як Булгаков, що працював на Майстром та Маргаритою), та знайти свій Проект Х, як кафедральний собор в Мілані (можу помилятися в деталях), робота над яким проводиться вже 600 років, з величезною увагою до деталей. Для мене наразі це проект Каірос, система для вдосконалення людини.
Вам необов’язково мати 1000 друзів, достатньо 3, але справжніх. Вам достатньо однієї сім’ї, що сповнена любові та вдячності, та близькі відносини з кожним з ваших дітей. Вам необов’язково читати сотні книг, але можете обрати собі 3-5, що будете знати достеменно та регулярно перечитувати, вивчати.
І ось тепер щодо мотивації – поради від Джима Квіка.