Коли у тебе є творча ідея, історія, що прийшла до тебе, сидить та давить настільки, що ти вже не можеш себе стримувати… Те, про що пише Елізабет Гілберт. Вона говорить, що історія з аргентинським підприємцем, яку вона не змогла дописати (бо натхнення буквально фізично вийшло з її тіла), написала інша жінка, з якою вона випадково познайомилася, це не було схоже на крадіжку, більше на магію, як би ця історія була у Всесвіті, та просто перейшла до іншої, більш достойної людини.

Так в фільмі Малавіта (або Сім’я) герой Роберта де Ніро – це кілер на пенсії, під охороною ФБР (бо “здав” свою колишню банду, що пообіцяли помститися йому). Схожий сюжет –  в “9 ярдів” з Брюсом Віллісом. Що може бути смішніше за кілера на пенсії? Тільки кілер, що пише мемуари!

Дуже кумедний момент – коли де Ніро збирає аудиторію, щоб прочитати частину своєї книги, та раптом заявляє, що є кілером у минулому. Звичайно, ніхто йому не вірить, крім агента ФБР, що сидить в першому ряді. Та намагається відговорити Роберта від книги, бо це розкриває купу імен і секретів та взагалі “дуже погана ідея”. 

Я нещодавно передивлявся трейлер і епізоди з фільму, він неймовірно кумедний, бо до яскравого сюжету додаються члени сім’ї, що мають схожі вибухові характери: і дружина, і дочка та син, що ходять до школи. Сценарій бомбезний, акторі чудові, та діалоги запам’ятовуються, як з фільмів Тарантіно. 

Про що я? Та про те, що не бійтеся записати свою історію. Своїх батьків. Людини, що повернулась з фронту або окупації. Якщо це не розкриває конфіденційну інформацію. Цілком можливо, ваша історія допоможе комусь прийняти більш виважені рішення або сприяє його становленню.